Версія для друку

В ефірі вже декілька років підряд йде реклама щось на кшталт: «Якщо у вас не вистачає коштів на ліки, предмети першої необхідності та комунальні послуги, ваша родина про вас не дбає або ви одинокі, звертайтеся до нас і ми вам не тільки забезпечимо безбідну та щасливу старість, а й дамо змогу решту днів свого життя прожити у спокої та гармонії з собою». І декілька разі прослухавши цю досить-таки улесливу та переконливу рекламу, дехто із одиноких, візьме тай зателефонує і згодиться на умови пожиттєвого утримання.  Що ж це за таке поняття, яке прописане у Цивільному законодавстві? Яким чином воно забезпечується та регламентується? І чи немає у цьому якихось підводних каменів як для пенсіонера, так і для тих, хто звалить на себе важку ношу опікуватися людиною похилого віку або інвалідом до кінця його днів?

Саме з подібними запитаннями ми звернулися за коментарем до приватного нотаріуса Анатолія Велимчаниці із Володимира-Волинського. Перед початком розмови Анатолій Іванович зазначив, що у нашому регіоні цей договір на відміну від великих міст, не користується популярністю, тому за увесь час своєї діяльності йому довелося виготовити та зареєструвати тільки пару-трійко договорів.

Цивільним законодавством передбачено цілу главу 57, в якій детально прописано усі деталі укладання договору довічного утримання (догляду). 

  • Цей договір відноситься до договорів відчуження, – зазначає в розмові Анатолій Іванович. – За характером він є двостороннім, одна із сторін договору відчужує певне майно, а друга – його набуває. Взамін цьому набувач бере на себе зобов’язання здійснювати догляд за відчужувачем до кінця його життя. Варто наголосити, що даний договір потребує обов’язкового нотаріального посвідчення, і в день його підписання відбувається перехід права власності на предмет договору від відчужувача та набувача. Тобто, власником майна, зокрема, будинку або квартири, стає та людина, яка зобов’язалася забезпечити довічне утримання. При одній умові: на дане майно нотаріусом накладається заборона, тобто, при житті новий власник немає права його продати або заставити під кредити банку. Заборона на дане майно знімається тільки тоді, коли відчужувач майна помирає. Ця процедура проводиться наступним чином. Набувач майна звертається до нотаріуса, подає договір довічного утримання та надає свідоцтво про смерть відчужувача.

Для того, щоб укласти договір довічного утримання, спершу потрібно звернутися до нотаріуса та надати усі документи, починаючи від тих, які посвідчують особу та закінчуючи документами на майно, яке є предметом договору. До них відносяться: документи на право власності та технічна документація на житло, право власності на земельні ділянки; їх експертна або ринкова оцінка. Ці документи ретельно перевіряються нотаріусом на предмет обтяжень та обмежень (застава, заборона або арешт). Окрім цього, перевіряється суб’єкт – відчужувач.  Укладається проект договору, який  узгоджується і підписується обома сторонами, реєструється нотаріусом та вноситься до єдиного реєстру речових прав. 

Але життя надто химерна штука і може статися так, що набувач може швидше померти відчужувача. У такому випадку, як зазначив Анатолій Велимчаниця, усі права на майно та обов’язки довічного утримання переходять до його спадкоємців.  

У цій сфері договірних відносин є формальні тонкощі, пов’язані з правильним оформленням документів про довічне утримання. Тому ризики існують завжди. Як для одної, так і другої сторони.

  • У договорі довічного утримання детально описується не тільки усе майно, яке відчужується, а й увесь перелік зобов’язань, які бере на себе набувач, – наголошує Анатолій Іванович. – Ось тут варто відчужувачу бути обережним і не погоджуватися на те, щоб його піклувальник тільки платив певну суму коштів, приносив їжу або ліки та прибирав в житловому приміщенні. Або, приміром, як іноді говорять старі люди, аби з хати не виганяв. Тут потрібно передбачити абсолютно усі нюанси та потреби, які можуть виникнути в процесі довічного утримання. Але й набувачеві також не варто брати на себе ті зобов’язання, які він не зможе виконати, щось на кшталт, раз у місяць в театр завести, щороку в санаторій путівку оплатити або три рази в тиждень до церкви приводити. Бо коли один із пунктів договору не буде виконаний, відразу ж виникають підстави для його розірвання. Тому я радив би набувачам реально оцінювати ситуацію, не вписувати в договір того, що не в змозі виконати та вести відповідно журнал обліку тих послуг, які надаються відчужувачу, із вказанням дати та навіть підпису того, хто одержав ці послуги. Щоб пізніше в суді можна було оперувати не тільки якимись документами, а й фактами. Адже коли виникає спір, лише суд може в ньому поставити крапку. Досудовий порядок розірвання договору можливий тоді, коли обидві сторони виявили це бажання. Ці та інші нюанси, права, обов’язки і наслідки я намагаюся детально пояснити усім, хто звертається за укладанням будь-яких договорів.

За договорами довічного утримання вже напрацьована досить таки значна судова практика, що склалася на сьогоднішній день. Часто розглядаються позови про неналежне утримання, тому все ж таки рекомендує пан Велимчаниця зберігати щомісячні платіжні документи з печаткою банку або поштові квитанції про виплати пенсіонеру, які в подальшому можуть стати відмінним аргументом у суді, якщо справа до нього дійде, як і розписка пенсіонера про отримання ним великого первинного платежу за договором, яка обов’язково повинна бути оформлена за участю свідків, яких, в разі чого, можна буде залучити до суду.   

Декілька слів про суб’єктів договору довічного утримання. Згідно ст. 746 ЦКУ, відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров’я, який не позбавляє особи здатності розуміти свої дії і керувати ними. Тобто, коли людина є психічно неврівноваженою, договір довічного утримання може бути оскаржений в суді родичами відчужувача. Але про це ми вже поговоримо іншим разом. Отож, слідкуйте за нашими публікаціями.

Для нашого міста та району договір довічного утримання дійсно є новим та таким, що не практикується серед населення. Однак знати про нього таки треба. Бо невідомо, чи назавтра це не пригодиться комусь із наших читачів.

Якщо Ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Shift + Enter щоб повідомити нас.