Версія для друку

Нині дуже актуальною є тема державних гарантій учасникам АТО та їх сім’ям. Зі зверненнями подібного змісту до борців за справедливість звернулося з десяток осіб, які потребували правового захисту в частині безкоштовного навчання у вищих навчальних закладах, зарахування до дитячого дошкільного закладу дітей учасників АТО; надання субсидій та пільг по сплаті комунальних послуг; виділення земельних ділянок  та ряд інших  проблем, про які ще три роки тому не велося жодної розмови.  Про основні проблеми, які довелося вирішувати борцям, кожний читач може дізнатися у статтях «То хто ж має стати на захист прав волинських учасників АТО?», «В Микуличах учасникам АТО землі так і не виділили», «Скористайтесь правом безкоштовного навчання», «Добрі люди допомогли дитині», «Де ж ваша етика, шановний директоре», «Порядок безкоштовного навчання дружин учасників АТО» та ряду інших дописів, які можна відшукати на сайті. 

А ось нещодавно до нас поступило звернення, яке стосувалося пенсійного забезпечення членів сімей загиблих та померлих учасників АТО. Реагуючи на озвучені проблеми, борці за справедливість надіслали запит  до управління Пенсійного фонду у Волинській області. І ось отримано відповідь. Звісно, може когось будуть втомлювати офіційні тлумачення норм законів, проте це варто знати усім. Кому для загальної інформації, а кому  для того, щоб бути озброєним, коли, не доведи Господи, доведеться переступити поріг Пенсійного фонду для оформлення пенсії по втраті годувальника.

Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або виконанні інших  обов’язків військової служби, які є непрацездатними, пенсії в разі втрати годувальника призначаються в розмірі 70 відсотків грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім’ї. Якщо на утриманні годувальника перебували двоє і більше членів сім’ї, пенсія призначається у розмірі 90 % грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, що розподіляється між ними рівними частками, але не менше 40% на кожного непрацездатного члена сім’ї.

До непрацездатних членів сім’ї відносяться:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. При  цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загально обов’язкове державне пенсійне страхування» або є інвалідами;

в) батьки та дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок  поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов’язків військової служби, мають право на пенсію в разі втрати годувальника не раніш як за 5 років до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», або якщо вони є інвалідами;

г) дід і бабуся – при відсутності осіб, які за законом зобов’язані їх утримувати;

д) дружина (чоловік)або один із батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

При цьому дружина (чоловік) годувальника, померлого внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов’язків військової служби, незалежно від того, працює вона (він) чи ні, має право на пенсію в разі втрати годувальника.

Відповідно до ст. 37 Закону пенсії в разі втрати годувальника, які призначаються членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, не можуть бути нижче двох визначених законом розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (1130х2=2260).

Заяви про призначення пенсії у разі втрати годувальника подаються членами сім’ї померлого годувальника, якому на момент смерті не було призначено пенсію, до органів, що призначають пенсії, через уповноважені структурні підрозділи міністерств та інших органів (обласний військовий комісаріат, управління МВС в області тощо)

Якщо померлому годувальнику вже було призначено пенсію, заява про призначення пенсії подається заявником безпосередньо до головного управління. До заяви додаються копії свідоцтва про смерть, свідоцтва про народження дітей, довідки з навчального закладу (для учнів), паспорту та ідентифікаційного коду заявника, відкритий у відділенні Ощадбанку рахунок.

Відповідно до ст.50 Закону членам сімей загиблих (померлих) військовослужбовців пенсії в разі втрати годувальника призначаються з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків.

Члени сімей військовослужбовців, які набули право на пенсію після смерті годувальника, – з дня виникнення права на пенсію, а батькам або дружині, – з дня звернення за пенсією. Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більше як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.

Практично це уся вичерпна інформація відносно пенсії по втраті годувальника. Якщо  хтось із читачів стикнувся із проблемою призначення пенсії за вищеописаним законодавством, прохання звертатися до нас. Ми докладемо зусиль задля того, щоб надати правову допомогу у даному питанні. Усі наші контакти ви зможете відшукати на сайті.

Читайте та думайте!

Якщо Ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Shift + Enter щоб повідомити нас.