Версія для друку

Людина за своє життя набуває певне майно, яке залишає після себе. Завбачливі громадяни складають на своє рухоме та нерухоме майно заповіт – односторонню угоду, в якій заповідач односторонньо може призначити своїми спадкоємцями будь-кого. Спадкоємці можуть навіть не знати про наявність на їхнє ім’я заповіту.  

Але й буває так, що людина не думає відходити у потойбіччя, тому після раптової смерті не залишає після себе заповіту. Як же бути у таких випадках спадкоємцям або тим, хто проживав поряд та доглядав? Не усі уміють вірно зорієнтуватися, тим більше знають норми законів, за якими настає спадкове право. Тому ми вирішили розпочати серію статей саме про спадщину, її розподіл та спадкоємців. Консультантом у цих питаннях виступатиме приватний нотаріус Велимчаниця Анатолій Іванович, офіс якого знаходиться у місті Володимирі-Волинському на вулиці Устилузькій, 19.

Перший наш допис буде присвячений спадкуванню за заповітом. Зазначимо, що  спадкування – це  перехід прав та обов’язків від  фізичної  особи,  яка  померла (спадкодавця), до інших осіб  (спадкоємців).  Прийняття спадщини відбувається двома шляхами: за законом та за заповітом. 

Заповіт – це особисте розпорядження особи щодо майна, яке їй належить, майнових прав та обов’язків на випадок своєї смерті. Тому, коли після смерті спадкоємці дізнаються про існування заповіту, варто його уважно прочитати. Все тому, що у цьому документі може бути прописаний поділ майна за кожним із спадкоємців. І коли в заповіті родичі побачать не себе, а зовсім іншу людину, їм варто з цим змиритися. Тобто заповідач без зазначення причин може позбавити права на спадкування будь-кого із числа спадкоємців за законом. Водночас заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають згідно чинного законодавства право на обов’язкову частку у спадщині.

Це прописано у статті 1241 Цивільного кодексу України, в якій зазначено перелік таких осіб: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка). Тому коли у заповіті зазначено людину, яка не входить у коло спадкоємців за законом, їй доведеться, незалежно від волі спадкодавця, відмовитися від обов’язкової частки спадкового майна у користь вищезгаданих осіб. Звісно, тільки у тому випадку, коли вони існують у природі.

Заповідач може охопити заповітом права та обов’язки, які йому належать на момент складання заповіту, а також навіть ті права та обов’язки, які йому належатимуть у майбутньому. Важливим є й те, що заповідач може скласти заповіт щодо усієї спадщини або навіть її частини. Частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. Окрім цього, у заповіті може бути прописана воля спадкодавця в частині певних зобов’язань, а саме:  придбати і передати певній особі будь-яке майно, виплатити певну суму коштів, або надати право довічного користування будинком, автомобілем чи іншим майном або коштами. Окрім цього, спадкодавець може зобов’язати спадкоємця до вчинення певних дій немайнового характеру, зокрема щодо розпорядження особистими паперами, визначення місця і форми ритуалу поховання або може зобов’язати спадкоємця до вчинення дій, спрямованих на досягнення певної мети.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо ж воно невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або його основної частини. За відсутності нерухомого майна спадщина відкривається за місцезнаходженням основної частини рухомого майна. Дана норма прописана у статті 1221 Цивільного кодексу України. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого дана особа оголошується померлою. (ст.1220 ЦКУ)

Є ще таке  поняття як час відкриття спадщини – це день смерті спадкодавця. І з саме з цього моменту йде відлік 6 місяців для її прийняття або відмови. І в будь-який момент до спливу шестимісячного терміну спадкоємець може відкликати свою заяву назад, якщо передумає.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкоємцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Така заява складається та підписується особисто А ось подати, а також оформити саму спадщину може не тільки спадкоємець, а і його представник за довіреністю.  

Проте варто зазначити, що є дві категорії осіб, яким не потрібно подавати таку заяву: спадкоємцю, який постійно проживав разом із померлою особою на час відкриття спадщини, і який вважатиметься таким, що прийняв спадщину. За умови, якщо він не подав заяву про відмову від неї. Крім того, подавати заяву до нотаріальної контори не потрібно  малолітнім, неповнолітнім, недієздатним особам та таким, цивільна дієздатність яких обмежена.  

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом цього строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, подає позов до суду про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

Спадкоємці мають право на відмову від прийняття спадщини, тобто спадкоємець за заповітом може відмовитися від прийняття спадщини протягом шести місяців. Для цього йому варто написати та подати заяву до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Особа, дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування. Неповнолітня ж особа від 14 до 18 років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків, піклувальників, усиновлювачів, однак дана відмова є чинною тільки за згодою органу опіки та піклування.

Потрібно зазначити, що у випадку відмови від прийняття спадщини ця частка у спадщині,яку особа мала право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну. Спадкоємці за законом можуть відмовитись від права на спадщину на користь інших спадкоємців за законом (будь-якої черги до речі). А якщо заповіт написано на двох і більше спадкоємців-тоді вони можуть відмовитись від спадкування за заповітом на іншого із спадкоємців за заповітом (при умові якщо заповіт складено на все майно). Якщо спадкоємець має право на спадщину одночасно і за законом і за заповітом (діти після батьків, наприклад), тоді він вправі відмовитись від права спадкування за заповітом, і оформляти спадщину за законом.

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, суд визнає спадщину відумерлою. Це відбувається за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Дана заява подається до суду після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Ось основні моменти, які варто знати тому, хто приймає спадщину. Головне – знати про існування заповіту, вчасно з ним ознайомитися, не пропустити терміну вступу у спадщину та у подальшому оформити усі належні документи щодо власності на спадкове майно.

Якщо Ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Shift + Enter щоб повідомити нас.