Версія для друку

На сьогодні одним з важливих напрямків соціальної політики є соціальний захист тих категорій населення, які мають найбільший ризик бідності.

Держава гарантує такій категорії осіб соціальний захист, який забезпечується шляхом надання їм грошової допомоги у розмірі не нижчого від прожиткового мінімуму відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям».

Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям (далі – державна соціальна допомога) – це щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім’ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім’ї.

Право на державну соціальну допомогу мають малозабезпечені сім’ї, які постійно проживають на території України.

Малозабезпеченою сім’єю вважається сім’я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім’ї.

Взагалі, щодо визначення терміну сім’я, слід зазначити, що сім’я – це є особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Крім цього, права члена сім’ї має одинока особа.

Доцільно наголосити на тому, хто саме входить до складу малозабезпеченої сім’ї.

Так, до складу малозабезпеченої сім’ї, що звертається за призначенням соціальної допомоги, включаються чоловік, дружина; рідні, усиновлені та підопічні діти цих осіб, у тому числі діти, які навчаються за денною формою навчання у вищих навчальних закладах I – IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах до досягнення двадцяти трьох років і не мають власних сімей, неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства I та II групи або інвалідами I групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв’язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одиноким інвалідом I групи і здійснює догляд за ним. До складу сім’ї не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні.

Умови призначення і виплати малозабезпеченим сім’ям державної соціальної допомоги визначає Порядок призначення та виплати державної соціальної допомоги, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. № 250.

Перш за все слід зазначити, що призначають і виплачують соціальну допомогу управління праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад за місцем реєстрації уповноваженого представника малозабезпеченої сім’ї.

У сільській місцевості заяви з необхідними документами для призначення соціальної допомоги приймають виконавчі органи сільських і селищних рад та здійснюють їх передачу відповідним органам праці та соціального захисту населення. Зазначені виконавчі органи можуть визначати уповноважену особу для прийняття документів.

Відносно порядку звернення та переліку документів, які потрібно подавати для призначення соціальної допомоги слід зазначити, що уповноважений представник сім’ї подає органу праці та соціального захисту населення такі документи як: заяву; документ, що посвідчує особу уповноваженого представника сім’ї; довідку про склад сім’ї; декларацію про доходи та майно (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї); довідку про наявність та розмір земельної частки (паю).

При цьому, орган праці та соціального захисту населення видає уповноваженому представнику сім’ї повідомлення про прийняття заяви та документів із зазначенням дати прийняття.

Рішення про призначення такої допомоги або про відмову в її наданні приймається органом праці та соціального захисту населення протягом десяти календарних днів.

Щодо терміну на який призначається і виплачується соціальна допомога зазначаємо, що така допомога призначається на шість місяців і виплачується з місяця звернення, якщо протягом місяця подано всі необхідні документи. У разі коли до заяви не додані всі необхідні документи, орган праці та соціального захисту населення повідомляє уповноваженого представника сім’ї, які документи повинні бути подані додатково.

Що стосується призначення соціальної допомоги на наступний строк, то уповноважений представник сім’ї знову повинен подати заяву і декларацію про доходи та майно до органу праці та соціального захисту населення. Довідка про склад сім’ї поновлюється лише у разі змін у складі сім’ї або у разі, коли між поданням заяви на призначення соціальної допомоги на наступний строк та припиненням виплати раніше призначеної соціальної допомоги минуло більше календарного місяця.

Щодо одиноких осіб, які за результатами медико-соціальної експертизи визнані непрацездатними і не мають інших джерел існування (не отримують доходів, передбачених Методикою обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги, крім доходів від особистого селянського господарства), соціальна допомога може бути призначена на строк визнання особи непрацездатною.

Одиноким особам, які досягли 65-річного віку і не мають інших джерел існування за тих же умов, соціальна допомога може бути призначена довічно.

Разом з цим слід зазначити про те, що є випадки коли у призначенні соціальної допомоги може бути відмовлено.

Так, у призначенні соціальної допомоги може бути відмовлено у разі коли:

– працездатні члени малозабезпеченої сім’ї не працюють, не служать, не навчаються у вищих навчальних закладах I – IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах з денною формою навчання протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням соціальної допомоги (крім осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню; осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 16 років та особами, які досягли 80-річного віку);

– під час обстеження матеріально-побутових умов сім’ї з’ясовано, що малозабезпечена сім’я має додаткові джерела для існування, не зазначені у декларації про доходи та майно (здача у найм або оренду житлового приміщення (будинку) або його частини; один чи кілька членів сім’ї працюють без оформлення трудових відносин у встановленому порядку; можливість отримання доходу від утримання худоби, птиці, інших тварин; дохід від народних промислів, використання наявної сільськогосподарської техніки, вантажної машини, мікроавтобусу тощо);

– особи, які входять до складу малозабезпеченої сім’ї, протягом 12 місяців перед зверненням за наданням соціальної допомоги здійснили покупку земельної ділянки, квартири (будинку), автомобіля, транспортного засобу (механізму), будівельних матеріалів, інших товарів довгострокового вжитку тощо або оплатили послуги з навчання, будівництва, ремонту квартири (будинку) або автомобіля, транспортного засобу (механізму), телефонного (в тому числі мобільного) зв’язку тощо, крім житлово-комунальних послуг, у межах норм споживання та медичних послуг, пов’язаних із життєдіяльністю, на суму, яка на час звернення перевищує 10-кратну величину прожиткового мінімуму для сім’ї;

– у власності чи володінні малозабезпеченої сім’ї (крім сімей, що складаються лише з дітей та осіб, які досягли 65-річного віку або є інвалідами I та II групи, та сімей, в яких є діти-інваліди) є земельна ділянка площею понад 0,6 гектара;

– у власності чи володінні малозабезпеченої сім’ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 квадратний метр на одного члена сім’ї та додатково 10,5 квадратного метра на сім’ю, чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму). При цьому не враховуються транспортні засоби, які згідно із законодавством не є об’єктами оподаткування (крім тракторів на гусеничному ходу).

За наявності вищезазначених обставин, соціальна допомога може бути призначена на підставі рішень районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад або утворених ними комісій виходячи з конкретних обставин, що склалися в сім’ї. Рішення про призначення соціальної допомоги у таких випадках приймається на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім’ї.

Орган праці та соціального захисту населення, у разі прийняття такого рішення, повинен письмово повідомити про це уповноваженого представника сім’ї із зазначенням підстав відмови та порядку оскарження рішення.

Щодо розміру соціальної допомоги слід зазначити, що до стабілізації економічного становища в Україні розмір державної соціальної допомоги визначається з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму.

Відповідно до законодавства розмір соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім’ї та її середньомісячним сукупним доходом, але не може бути більшим ніж 75 відсотків прожиткового мінімуму для сім’ї.

Так, статтею 56 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік” встановлено, що рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) для призначення допомоги відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям” у 2007 році встановлюється для працездатних осіб у сумі 121 гривня, непрацездатних осіб – 170,5 гривні, інвалідів – 181,5 гривні.

При цьому, для кожної дитини, яка входить до складу малозабезпеченої сім’ї, рівень забезпечення прожиткового мінімуму збільшується на 10 відсотків, а для кожної дитини, яка утримується матір’ю (батьком, усиновителем), що не перебуває в шлюбі, і запис про батька (матір) цієї дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться в установленому порядку за вказівкою матері (батька), та для кожної дитини, в якої один або обоє батьків є інвалідами I або II групи, а також для кожної дитини в малозабезпеченій багатодітній сім’ї, в якій виховуються троє або більше дітей віком до 16 років (до 18 років, якщо дитина навчається), – на 20 відсотків.

Середньомісячний сукупний дохід сім’ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги, яка затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України, Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України від 15 листопада 2001 р. № 486/202/524/455/3370 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 7 лютого 2002 р. за № 112/6400.

Досить часто виникає питання стосовно переліку виплат, які входять до сукупного доходу сімей при визначенні його середньомісячного розміру.

Так, до сукупного доходу сімей (одержувачів) входять, зокрема, нарахована заробітна плата, у тому числі за надурочну роботу, за роботу в святкові, неробочі і вихідні дні та за роботу за сумісництвом; плата за роботу в колективному сільськогосподарському підприємстві; стипендії, пенсії, допомога (крім частини одноразової допомоги при народженні дитини, виплата якої здійснюється у дев’ятикратному розмірі прожиткового мінімуму на дітей віком до шести років, допомоги на поховання, одноразової допомоги, яка надається за рішеннями органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, організацій незалежно від форм власності, у тому числі громадських та благодійних; доходи від підприємницької діяльності; одержані аліменти та інш.

Варто відмітити, що у разі затвердження нового рівня забезпечення прожиткового мінімуму розмір соціальної допомоги перераховується без звернення уповноваженого представника сім’ї і органи праці та соціального захисту населення провадять перерахунок раніше призначеної соціальної допомоги з місяця встановлення нового рівня забезпечення прожиткового мінімуму.

Разом з цим, слід зазначити про те, що на практиці є випадки, коли розмір призначеної соціальної допомоги може бути зменшений до 50 відсотків її розміру. Таке зменшення може бути у разі коли сім’я не використовує можливостей знаходження додаткових джерел для існування.

У разі повторного подання інформації про відсутність доходів у працездатних осіб, які включені до складу сім’ї (крім осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікувально-консультаційної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 16 років та особами, які досягли 80-річного віку; осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню), а також якщо середньомісячний розмір доходів залишається меншим ніж розмір мінімальної заробітної плати, розмір соціальної допомоги поступово зменшується при кожному наступному зверненні за її призначенням відповідно на 20, 20 і 10 відсотків.

Також необхідно зазначити, що соціальна допомога може призначатися без зменшення її розміру на підставі рішень районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад або утворених ними комісій. Рішення про призначення соціальної допомоги в таких випадках приймається на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім’ї.

Важливо відмітити також про випадки припинення виплати раніше призначеної соціальної допомоги.

Так, виплата раніше призначеної соціальної допомоги може бути припинена у випадках:

-якщо сім’єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинули на встановлення права на соціальну допомогу і визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, – з місяця, в якому виявлено порушення;

-у разі переїзду сім’ї в іншу місцевість та настання обставин, що унеможливлюють виплату соціальної допомоги (зокрема, смерть одинокої особи), – з місяця, що настає за місяцем, в якому відбулися зміни;

-за заявою уповноваженого представника сім’ї – з місяця, що настає за місяцем її подання, якщо інше не обумовлено заявою.

Щодо контролюючої функції за правильністю призначення і виплати соціальної допомоги зазначаємо, що таку функцію здійснює орган праці та соціального захисту населення безпосередньо та через соціальних інспекторів.

При цьому, соціальні інспектора, які є посадовими особами управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, зокрема, перевіряють достовірність та повноту інформації про доходи і майновий стан осіб, які входять до складу сім’ї, що звертається за призначенням державної соціальної допомоги; складають акти за підсумками перевірки з висновками щодо правильності призначення державної соціальної допомоги.

Крім цього, зазначені вище посадові особи надають фізичним та юридичним особам консультації та рекомендації з питань призначення державної соціальної допомоги; проводять роз’яснювальну роботу в регіоні, у тому числі у засобах масової інформації, із зазначених питань.

Підсумовуючи все вищенаведене, можна зробити висновок, що в даний час достатньо врегульовані питання щодо порядку призначення і виплати соціальної допомоги відповідно до Закону України „Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям”.

 

Якщо Ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Shift + Enter щоб повідомити нас.