Версія для друку

На долю Степаниди Арсентіївни, мешканки Володимира-Волинського, як і на долі багатьох інших українців, народжених в буремні роки репресій, випало чимало випробувань. Уродженка Новоград-Волинського району, ще у далекому 1935 році її маленькою дитиною разом із сім’єю вивезено до Карелії.

«Зимою батьки працювали на лісоповалі, а літом на сплаві лісу. Отримували пайку хліба і черпак рідкої страви. Пізніше отримували гроші. Почалася Велика Вітчизняна війна. Батько помер, а мене з матір’ю евакували. Везли підводами з села в село. Давали по 150 грамів зерна на карточку. Весною привезли в Архангельську область Вельський район поселення Чурга. Працюючим давали карточку на 400 грам хліба, а непрацюючим і дітям на 200 . Мама працювала на лісоповалі…Коли закінчилася війна, я звернулася листом до КДБ міста Москва і отримала дозвіл виїхати на Житомирщину…»

Ось так описала своє «щасливе дитинство» та поневіряння, втрату близьких 90-річна Степанида Арсентіївна, коли подавала заяву на правовий захист до відокремленого підрозділу Громадської організації З’єднання борців «За справедливість» у Волинській області». Архівну довідку, яка підтверджує слова заявниці, надало Міністерство внутрішніх справ адміністрації Архангельської області у 1992 році, коли почалася масова реабілітація репресованих.

Додатково до цього Степанида Арсентіївна надала усі необхідні документи, що підтверджують нараховану пенсію та ту мізерну доплату у 43,52 гривні, які доплачує Пенсійний фонд. Наголосивши при цьому, що вона неодноразово усно зверталася до цієї установи щодо перегляду надбавки та приведення її до вимог закону. Однак пенсіонерці у цьому відмовлено. Ось таким чином держава оцінила свій обов’язок перед тими, хто валив ліс, помирав у мерзлоті Півночі та з дитинства знав ціну кусня хліба,втрачаючи своє дорогоцінне здоров’я ще із самого малку.

На рахунку борців це вже п’ятдесят дев’ята справа по правовому захисту реабілітованих, яких урядовою постановою № 654, прийнятою у 2008 році, лишили права на гідну доплату . А вона, як визначає п. «г» статті 77 Закон України «Про пенсійне забезпечення», повинна становити (у даному випадку) 25% мінімальної пенсії за віком. А це вдесятеро більше урядової «подачки» щомісяця.

Відразу ж правники підготували ряд звернень та запитів до Пенсійного фонду, однак за стандартним сценарієм відповідь надходила одна і та ж: ми діємо згідно Постанови Кабінету Міністрів від 16 липня 2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».

Вдумаймося: Закон України «Про пенсійне забезпечення» передбачає доплату в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком (це 375 грн.), а ось багатообіцяюча за назвою урядова постанова – тільки 43,52 гривні. Хіба це не репресії на рівні держави!!!

Зібравши відписки поважної установи, вивчивши усі надані архівні довідки , уточнивши ряд обставин, які у майбутньому могли вплинути на розгляд справи, борці за справедливість підготували позовну заяву до Волинського окружного адміністративного суду. Додатково підготовлено клопотання про звільнення Степаниди Арсентіївни від сплати судового збору, оскільки окрім мізерної пенсії позивачка, котра проживає із сином інвалідом,не отримує додаткових доходів. Суд, розглянувши надані документи, це прийняв до уваги.

Під час судового розгляду вкотре став на бік закону, відповідно позивача та визнав дії Пенсійного фонду протиправними, тим самим присудив виплачувати Степаниді Арсентіївні надбавку до пенсії у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 1 листопада 2018 року.

Як мовиться правда вкотре торжествує. А у правовій державі інакше й не повинно бути. Закликаємо усіх, хто зустрівся із беззаконням або ігноруванням прав, беріть приклад із 90-річної Степаниди Арсентіївни. Тендітна сивочола жінка, у минулому педагог, з малечку відчуваючи страх перед завтрашнім днем, загартована тортурами репресій,  не побоялася шукати правди. А допомогли безкоштовно їй в цьому борці за справедливість.  

Для усіх, кому не виплачують пенсію, заробітні плати або ж роботодавець вирішив за рахунок вас покращити своє матеріальне становище, не сплативши за вас належні податки та страхові внески, двері офісу відокремленого підрозділу З’єднання борців «За справедливість» відчинені два дні на тиждень: середа та п’ятниця з 09 до 17-ої години за адресою м. Володимир-Волинський, вул. Л.Горки, 10.

Ми завжди раді вислухати ваші проблеми та при можливості вирішити їх позитивно.

Якщо Ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Shift + Enter щоб повідомити нас.